Тіньова сторона турботи
Іноді ми настільки звикаємо піклуватися про інших, що перестаємо відчувати власні потреби. Турбота — це мова любові. Але буває, що вона стає бронею: «Я потрібен, отже, мене не залишать». Така турбота перестає бути вибором, вона стає страхом втратити. І замість тепла лишається виснаження. У парі, дружбі чи навіть роботі ми можемо відчувати, як «піклувальник» всередині нас виснажується — і водночас не може зупинитися, бо боїться бути непотрібним. Це місце, де важливо чесно подивитися: моя турбота — це моя сила чи спосіб втриматися? Турбота не повинна скасовувати турботу про себе. Інколи найніжніший жест — дати собі відпочити.