Емпатія та як її розвинути?

   Емпа́тія (англ. empathy від (грец. patho) — співпереживання) — розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання. Слово «емпатія» походить від римського «patho», що означає глибоке, сильне, чутливе почуття (відчуття), близьке до страждання.

    Термін «емпатія» вперше застосований Ліппсом у 1885 р. на основі німецького слова einfühling (дослівне значення – проникнення). Одне з найбільш ранніх визначень емпатії знаходимо в роботах З. Фрейда: «Ми враховуємо психічний стан пацієнта, ставимо себе в цей стан і намагаємося зрозуміти його, порівнюючи зі своїм власним».

    Важливо пам'ятати, що хоча наші діти й народжуються із природними здібностями до емпатії та великодушності, розвиток цих рис характеру не відбувається природним чином, більше того, згасає, якщо їх залишити без уваги

   Зрозуміло, що найсильніший вплив на розвиток у дитини здатності піклуватися про потреби інших людей мають її батьки. Це процес повільний і поступовий, але якщо батьки з раннього віку будуть усвідомлено й цілеспрямовано розвивати в дітей дані риси характеру, імовірність успіху дуже висока, отже, дитина виросте небайдужою людиною, здатною глибоко й тонко відчувати.

Ось декілька порад щодо розвитку емпатії:

• Нехай дитина подумки поміняється ролями з опонентом. Наступного разу, коли виникне конфлікт між вашою дитиною та її другом (або між вами й вашою дитиною), попросіть її зупинитись і подумати, що б вона відчула на місці свого опонента, якби помінялася з ним місцями. Потім попросіть дитину просто зараз обговорити проблему з точки зору свого опонента: «Що в цій ситуації могла би сказати або зробити інша людина?». Якщо дитина ще маленька, ефективно й корисно використовувати ляльки, при цьому кожна лялька може представляти одного з учасників конфлікту. Це дуже сприяє розвитку емпатії.
• Звертайте увагу дитини на її байдужу поведінку. Щоразу, коли ваша дитина діє недоброзичливо, використовуйте це як можливість допомогти їй стати більш сприйнятливою до почуттів інших людей. Просто зверніть увагу дитини на вплив її дій: «Тим, що ти прогнав Петрика, бо захотів грати з Марійкою, ти проявив неуважність до іншої людини, безцеремонність і відсутність такту. Що б ти відчув на його місці?»; «Ти перемкнув канал телевізора на мультфільми, не спитавши батька, чи хоче він додивитися свою передачу. Що б ти відчув, якби з тобою зробили так само?».
• Станьте прикладом істинної щедрості й великодушності. Спробуйте знайти приводи і способи навчити дитину «віддавати», щоб вона змогла відчути величезну радість, яка виникає при цьому. Почніть робити це у присутності дитини, і нехай вона, спостерігаючи за вами, сама долучається до цього, діє разом з вами. Ідеї такі: «Наш сусід захворів, давай зваримо й віднесемо йому гарячий бульйон»; «Тато так стомився. Давай зробимо йому сюрприз і складемо газети, щоб йому не довелось робити це самому». Зробіть прояви щедрості й допомоги іншим людям природним і радісним заняттям, учіть дитину віддавати.
• Учіть дитину ділитися. Це один з перших прикладів моральної поведінки, якого ми повинні навчити наших дітей, починаючи приблизно із дво- або трирічного віку. Коли дитині виповниться два роки, ви можете починати: «Давай ти будеш кататись на гойдалці по черзі зі своїм другом. Спочатку його черга, потім твоя, потім знову його». Малюкам іноді треба «вмикати таймер», свого роду своєчасне нагадування про те, що іншій людині теж необхідно дати можливість пограти з цією іграшкою. Перед тим як до вас у гості прийдуть друзі вашої дитини, проведіть невелику психологічну підготовку, ставлячи дитині такі запитання: «Якими іграшками ти готовий поділитися зі своїм другом?», «Як ти думаєш, яка з твоїх іграшок найбільше сподобається твоєму другу?». Приберіть особливо значущі й дорогі для вашої дитини іграшки, якими вона свідомо не захоче ділитись і через які, відповідно, виникнуть сварки. На цьому етапі важливо допомогти дитині навчитись думати про потреби й почуттях інших людей.