Чи справді ви вмієте слухати? Не перебивати, не підганяти, не виправляти, а бути повністю залученим у розмову? Часто нам здається, що ми вже розуміємо, про що йдеться, і «домальовуємо» картину на свій розсуд. Але є спосіб слухати так, щоб побачити людину по-справжньому — такою, якою вона є.
Головне — дайте людині можливість договорити. Не поспішайте з висновками. Бо люди частіше за все виявляються глибшими та менш передбачуваними, ніж ми думаємо спершу.
Це вміння слухати без втручання, йдучи за думками іншої людини, називається феноменологічним слуханням. Воно передбачає відсутність оцінок, поспішних висновків і нав'язування власного бачення.
Що допомагає слухати по-справжньому:
🔸 Не перебивати, не завершувати за іншу людину її фрази.
🔸 Помічати, коли перестаєте слухати, і просто чекаєте моменту, щоб сказати своє.
🔸 Утримуватися від порад і виправлень.
🔸 Уявляти, що співрозмовник — це невідома книга, а ви її читач, а не редактор.
Таке слухання — не пасивність, а довіра. Це визнання того, що інша людина має право бути собою — без нашого втручання. Якщо дати їй цей простір, вона зможе по-справжньому розкритися.
Наберіться терпіння. Навчіться утримувати простір для чужої історії — і побачите: люди набагато цікавіші, глибші й неоднозначніші, ніж здаються на перший погляд.
Бо навіть той, хто говорить невпевнено чи плутано, висловлює щось важливе про себе. І тут виникає парадокс: чим менше ми втручаємося — тим більше людина розкривається.
Коментарі
Дописати коментар