ПСИХОЛОГіЯ інфо

  Існують чотири фактори нашої природи: фізичний, духовний, інтелектуальний; соціально-емоційний. Ці фактори складають необхідну основу існування людини. Регулярне, послідовне, мудре і збалансоване оновлення всіх цих чотирьох факторів - запорука прекрасного володіння "інструментом" - самим собою. Для подолання життєвих негараздів і продуктивного функціонування слід дбати: 1. Про вимірювання свого фізичного стану: регулярні фізичні вправи, правильне харчування, свідома боротьба зі стресом - запорука довгого і продуктивного життя. 2. Про збалансований стан соціально-емоційної сфери - вміння співчувати іншим, йти на компроміси але і відстоювати свої інтереси, прагнення до пошуку рішень і досягнення необхідного розуміння своєї точки зору і точки зору інших людей. 3. Про виключно важливу складову життя - духовний стан. Душевна гармонія виникає тільки тоді, коли життя гармонує з істинними принципами і цінностями. Необхідно підтримувати рівновагу, знаходити джерела натхнення, вміти ...

Ми живемо серед правил і очікувань: суспільних, родинних, професійних. Іноді вони йдуть урозріз із тим, що для нас справді важливо. Цей розрив створює постійне напруження: ми намагаємося відповідати, коритися, «не виділятися», водночас відчуваючи, що щось всередині протестує. Це стрес, тривога, відчуття втрати себе. Психоаналітичний погляд, наприклад, допомагає розрізнити: що належить мені, а що - нав’язаним нормам.  Прислухатися до внутрішніх цінностей, навіть коли вони конфліктують із зовнішнім світом - означає почати жити своє життя свідомо, а не за сценарієм інших. Чіткі межі, уважність до себе та внутрішній компас - ключ до гармонії між «своїм» і «чужим».  Матеріал взято тут  Робочий аркуш "Мій компас"

Є моменти, коли ми втрачаємо старі ритуали - святкування, традиції, маленькі щоденні звички.  Це здається дрібницею, але насправді ми можемо відчувати порожнечу: «Щось важливе пройшло повз мене». Ритуали дають відчуття безпеки, передбачуваності і зв’язку з іншими.  Коли вони зникають, ми ніби стоїмо на краю невидимого мосту між минулим і теперішнім.  Сум, роздратування, навіть легка тривога - це природна реакція психіки на втрату опори. Важливо не намагатися «швидко заповнити порожнечу».  Краще прислухатися до себе:  - Що ці ритуали для мене означали?  - Які нові маленькі ритуали можуть підтримати зараз?  Іноді дозволити собі сум - перший крок до того, щоб побудувати нову опору. Втрати ритуалів болять, але вони відкривають простір для нових сенсів🙌

 Для багатьох людей відпочинок - це не про задоволення, а про внутрішній конфлікт.  Тіло вже не витримує, психіка просить паузи, але всередині звучить голос: «ти ще нічого не зробив», «це не заслужено», «спочатку справи». Провина за відпочинок часто формується там, де цінність людини зводилась до її функції.  Якщо ти корисний - ти маєш право існувати. Якщо ти зупинився - ніби зрадив очікування, порушив негласний контракт із важливими іншими. Тоді відпочинок стає тривожним: навіть лежачи, ми внутрішньо напружені, прокручуємо задачі, плануємо, виправдовуємось перед уявним суддею.  Психіка не відпускає контроль, бо пауза колись означала небезпеку - втрату любові, поваги або зв’язку. Навчитися відпочивати - це не про тайм-менеджмент. Це про поступове перепроживання досвіду: я маю право бути важливим та цінним, навіть коли нічого не виробляю. І цей дозвіл не зовнішній - він виростає зсередини.