Стаття 22. Права постраждалої дитини

1. Постраждала дитина має всі права постраждалої особи,

реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі,

стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку.

Звернення та повідомлення про вчинення домашнього насильства стосовно дітей

приймаються і розглядаються згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів

України.

2. Якщо у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно дитини вона не може

проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, на час подолання

причин і наслідків домашнього насильства дитина може бути влаштована до родичів,

у сім’ю патронатного вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей,

притулку для дітей служб у справах дітей, інших установ для дітей незалежно від форми

власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання,

навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

3. Захист прав та інтересів постраждалої дитини, у тому числі звернення до суду,

представництво її прав та інтересів у суді, крім батьків та інших законних представників

дитини, можуть здійснювати родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха

або вітчим дитини, якщо вони не є кривдниками дитини, а також орган опіки та піклування.

4. Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного

з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини,

позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька

дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у

себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов’язково беруться до

уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.

ПСИХОЛОГіЯ інфо