Дитина – жертва сексуального насильства

 Матеріали взято  із сайту Національна гаряча лінія для дітей та молоді

Що робити?
Якщо дитина постраждала від сексуального насильства чи Ви маєте сумніви щодо цього, найголовніше, в першу чергу, - налагодити емоційний зв'язок з дитиною, створити емоційно безпечний простір для подальшої розмови.
Постраждала дитина відчуває велику гаму емоцій – сором, провину, страх. Сексуальне насильство залишає серйозний відбиток на психічному здоров'ї дитини та може призвести до психопатології - залишити глибоку травму та впливати на подальше життя, особливо, якщо дитина залишилася сама зі своєю проблемою.
Основними психологічними ознаками того, що дитина постраждала від сексуального насильства є:
• невластиві віку знання про сексуальні стосунки;
• нічні кошмари, страхи, енурез. Це свідчить про невротизацію дитини.
• депресія, низька самооцінка;
• самогубні думки;
• відчуженість;
• проституція, безладні статеві зв'язки;
• відраза до свого тіла.
Особливо це стосується дівчаток. Після сексуального насильства найчастіше змінюється ставлення до свого тіла, з'являється неохайність, тіло сприймається, як брудне та огидне. Формується психологічна установка - якщо зі мною так вчинили, значить я погана.
• підвищений рівень агресії і т.д.
❗️Якщо Ви помітили хоча б одну ознаку, необхідно звернутися за кваліфікованою допомогою.
Компетентний спеціаліст або ж компетентна спеціалістка проведе діагностику та визначить першопричину стану дитини.
У цей період необхідно бути чуйними та уважними, не залишати дитину на самоті з цими переживаннями.
Пропонуємо такі прості, але дуже важливі правила контактування з постраждалою дитиною.
1. Важливо не намагатися самостійно дізнатися деталі події.
2. Не залишати дитину на одинці з людиною тієї ж статі, що і гвалтівник/гвалтівниця.
3. Запевнити, що він або вона не винні у тому, що трапилося.
4. Створити емоційно безпечний простір.
5. Вислухайте дитину. Будьте для неї контейнером для почуттів і переживань.
6. Не радьте дитині все забути та не згадувати. Це дуже жорстоко та небезпечно.
7. Обов'язково зверніться за допомогою до кваліфікованого фахівця чи кваліфікованої фахівчині, який/яка правильно вибудує стратегію реабілітації дитини.
8. Прояснивши всі обставини, обов'язково повідомте про те, що трапилося у службу у справах дітей та органи Національної поліції України.
🙏🏻 Уважність та зібраність близьких допоможе пережити цей важкий час для дитини та сприятиме повноцінному її життю у майбутньому.
Також завжди пам'ятайте, що з питань захисту прав дітей працює Національна гаряча лінія для дітей та молоді:

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коротко про емоційне вигорання педагога

Чи можна виховати дитину без комплексів?

Панічна атака: як допомогти дитині та дорослому