*Труднощі прийняти комплімент*
Здавалося б, нічого простішого: сказали добре слово — усміхнись і прийми. Але часто замість радості з’являється незручність. Ми відмахуємось: «Та ні, нічого особливого…»
*Чому так?*
Комплімент торкається нашої цінності, а там, глибоко всередині, може жити сором: «Я не заслуговую».
Почути добре про себе — значить погодитися: я маю вагу, я важливий. А це вже небезпечно для того, хто звик жити у знеціненні.
Відштовхуючи похвалу, ми наче намагаємось залишитися у звичному — там, де безпечніше бути «невидимим».
Наприклад, у терапії людина вчиться витримувати добрі слова. Спершу маленькими дозами — як теплий промінь, до якого очі ще не звикли. З часом — дозволяти цьому світлу бути поруч.
Наступного разу, коли вам скажуть комплімент, спробуйте не тікати від нього. Просто зупиніться й скажіть: «Дякую». Це теж акт мужності — дозволити собі бути побаченим.
Коментарі
Дописати коментар