Що треба знати про першу психологічну допомогу?

 Перша психологічна допомога (далі - ППД) визначає гуманні, підтримуючі заходи реагування на страждання особи, яка може потребувати підтримки.

ППД включає такі елементи:

• ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;
• оцінювання потреб і проблем;
• надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад: їжа, вода,
• інформація);
• слухання людей, не примушуючи їх говорити;
• розрада та заспокоєння людей;
• надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку із
• службами та структурами соціальної підтримки;
• захист людини від подальшої шкоди.

Завдання ППД:

• формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;
• сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;
• зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.
• Під час надання ППД необхідно:
• знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;
• поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті
• відомості;
• бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з
• урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково
• спитати дозволу);
• показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи
• короткі підтверджувальні репліки;
• бути терплячим і спокійним;
• надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не
• знаю, але спробую для вас дізнатися»;
• надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;
• висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття,
• перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини
• тощо);
• надати людині можливість помовчати

Під час надання ППД заборонено:

• змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;
• перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник,
• говорити занадто швидко);
• 3
• торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її
• культурному середовищі;
• давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям;
• вигадувати того, чого не знаєте;
• використовувати специфічні терміни;
• давати обіцянки;
• переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;
• розповідати про свої власні труднощі;
• думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його
• проблеми;
• позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;
• описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад,
• називати їх «божевільними»).